Любеч
Прилуки – прекрасне і велике місто в якому, на жаль, мало що відбувається. Чому ж прилучани не використовують те що мають. У нашому асортименті є і Школа мистецтв і Будинок культури, Центр творчості дітей та юнацтва, Музична школа, а чи знаєте ви, що там проходить? Думаю ні, і це не дивно, бо ці будинки ніби живуть окремим життям. Маючи такі прекрасні умови, концерти там проводяться ну дуже рідко. Мені здається, що Прилуки дуже відстали від інших міст України, ми проводимо заходи зовсім не в тих масштабах, у яких можемо. Для порівняння я хочу розповісти вам про одне прекрасне селище під назвою Любеч. Стояла собі непоказна нежила велика будівля, стояла собі і нікого не чіпала. Але в Любечі на відміну від Прилук знайшлася ініціативна молодь, яка власними руками зробила ремонт, знайшла меценатів, і розпочала роботу над культурним життям селища. Нині тут працює гурток танців, комп’ютерний клуб, також сюди з’їжджаються волонтери по всьому світу і проводять різні цікаві програми для молоді. Ось бачите різницю в масштабах роботи, яка здійснюється у Прилуках і у селищі в якому кількість населення майже така сама, як кількість учнів у 5 школі. Уся прикрість у тому, що наші мистецькі заклади відвідують дітки від шести до чотирнадцяти років, а куди ділися всі інші? Може для них не створено належних умов? От тоді і з’являються проблеми алкоголізму і наркоманії серед молоді. На роботу ще не беруть, а саме навчання жахливо втомлює. Думаю, влада повинна задуматись над цим питанням. Особисто мені пощастило бути на з’їзді волонтерів від ООН у Любечі. Захід проводився під керівництвом Надії Артемьєвої, волонтера і тренера з Чернігова. На форум були запрошені Федір Дегтяренко і Роман Назаренко із Дніпропетровська які проводили тренінги по створенню команди і програмі лідерства. Також Юлія Здор з селища Сосниця на Чернігівщині, яка підготувала багато цікавих і корисних ігор. Потягом трьохденного форуму були обговорені багато питань. Волонтери ділилися своїми здобутками за рік і своїми планами на майбутнє. Захід проводився в молодіжному центрі села Любеч. Селище це доволі відоме і багате на історичні події. Тож довгі екскурсії по різноманітним пам’яткам села, були одним з улюблених занять. Так непомітно і промайнули три дні, але вони були дуже важливими і корисними для кожного. Адже як приємно знати, що ти не один в своєму містечку постійно крутишся і намагаєшся щось зробити, така проблема притаманна для всієї Чернігівщини. Ми повинні пам’ятаи, що молодь – це наше майбутнє. Тож давайте допомагати і підтримувати тих, хто віддає свій час і свою душу за Україну і її розвиток.
